Translate

вторник, 23 сентября 2014 г.

Перша допомога при опіках


В першу чергу необхідно усунути джерело опіку, та віддалити постраждалого від нього: відтягнути від вогню, скинути тліючий(гарячий) одяг, оголити обпечені ділянки. У важких випадках перевірити наявність життєво-важливих функцій, при їх відсутності приступити до серцево-легеневої реанімаціії.
Далі охолодити обпечені ділянки: проточною водою (душ, кран), вологими холодними "примочками" протягом 10-15 хвилин, при хімічних опіках - мінімум 30 хвилин. Увага, можна викликати переохолодження, що також негативно вплине на постраждалу людину.
Ввести знеболюючі препарати, накласти асептичну пов'язку. Перед накладанням пов'язки, ділянки обпеченої але неушкодженої шкіри можна тільки протерти антисептиком (етиловий медичний спирт). При масивних опіках, постраждалого поміщають у щойно випрасувані простирадла і терміново госпіталізують машиноюшвидкої допомоги викликавши її за номером 103. При значних площах опіку, обпеченій людині дають пити багато теплої рідини (чай, розведений регідрон, лужно-сольовий розчин), пов'язки чи простирадла обов'язково злегка зволожують із зовнішньої сторони розчином антисептика (або чистою водою), для сповільнення процесу випаровування тканинної рідини з обпеченої поверхні.
При опіках І і II ст. слід негайно покласти на уражене місце вологу прохолодну "примочку", (змочену водою, слабким розчином марганцевокислого калію). Ні в якому разі не використовувати примочку зі спиртом, горілкою, одеколоном! Антисептик (або чиста вода) має бути прохолодним (ні в якому разі не льодяними). Після промивання можна застосувати пантенол, левіан, диоксизоль, та забинтувати уражене місце або прикрити серветками. Дати випити постраждалій людині знеболюючі (анальгін, солподеїн, кетанов, нурофен та інш., пам'ятайте, таблетовані препарати діють із затримкою приблизно 30 хвилин).
При наданні першої медичної допомоги забороняється: - торкатися руками обпалених ділянок тіла; - підсікати або сікти пухирі, оскільки епідерміс, що відшарувався, тимчасово грає роль біологічного покриття, запобігає вторинному інфікуванню, сприяє загоєнню ран. Пухирі підсікаються або січуться тільки в стаціонарі, при туалеті або первинній хірургічній обробці ран; - змащувати рани аптечними або саморобними мазями і присипками, тертою картоплею та ін.; - видаляти ті, що прилипли, і фіксовані до обпалених поверхонь бітум, каніфоль, клей та ін.
Заборонено обпечену ділянку змащувати салом, маслом, олією, яйєчним білком чи жовтком, кефіром, та подібними речовиннами (жири, масла, барвники(зеленка,..)). Також лікарі категорично проти (при ПМД) застосування інших лікувальних мазей, особливо водонерозчинних.
При ІІІ-IV ст. на уражені місця накладають стерильні вологі пов'язки з антисептиком. Обов'язкове введення адекватної дози знеболюючих. Необхідно якомога швидше транспортувати такого постраждалого в медичний заклад (лікарня), де є опікове відділення. При можливості, дуже добре дати постраждалому випити багато (500-1000 мл) рідини (вода, полівалентні сольові комбіновані розчини (регідрон, поляризуюча суміш, 2% водний розчин соди).

Патофізіологія



При температурі вище 44 °C (44) білки починають втрачати свою об’ємну форму та руйнуватися.Це призводить до ушкодження клітин та тканин.Більшість негативних наслідків опіків є ускладненнями, пов’язаними з нормальним функціонуванням шкіри,в тому числі порушенням чутливості шкіри, здатності запобігати втраті води та здатності регулювати температуру тіла.]Руйнування клітинних мембран призводить до втрати клітинами калію та його виведення у позаклітинний простір, а також до втрати здатності поглинати воду та калій.
Значні опіки (більше 30% загальної площі поверхні тіла) призводять до поширеного запалювального процесу.Це виражається у підвищеному витоку рідини з капілярів у міжтканинний простір із подальшим набряком тканин. Це призводить до зменшення загального об’єму крові та до значної втрати плазми у тому об’ємі, що залишився, призводячи до згущення крові. Слабкий приплив крові до таких органів, як нирки та шлунково-кишковий тракт, може призвести до ниркової недостатності та виразки шлунку.
Підвищені рівні катехоламінів та кортизолу можуть призвести до гіперметаболічного стану, який може тривати роками.Цей стан виражається у підвищених серцевому викидіметаболізміприскореному серцебиттю та слабкій імунній функції.

Теплові опіки

У Сполучених Штатах вогонь і гарячі рідини є найбільш поширеною причиною опіків.Серед пожеж у приміщеннях, які призводять до смерті, куріння викликає 25% випадків, а опалювальні прилади — 22%. Майже половина травм пов'язана із заходами боротьби з вогнем. Ошпарення спричинюється гарячими рідинами або газами і найчастіше відбувається в результаті дії гарячих рідин, водопровідної води високої температури у ванні або душі, гарячого рослинного масла або пари.Травми від ошпарення найбільш часто зустрічається у дітей у віці до п'яти років, а в США і Австралії на цю популяцію припадає близько двох третин усіх опіків.Контакт з гарячими предметами є причиною близько 20-30% опіків у дітей. Як правило, ошпарення призводить до опіків першого або другого ступеня, але може також призвести до опіків третього ступеня, особливо при тривалому контакті. Феєрверк є частою причиною опіків під час свят у багатьох країнах.Він становить особливий ризик для підлітків чоловічої статі.

Причини опіків

Опіки, викликані різними зовнішніми причинами, класифікуються як теплові, хімічні, електричні та випромінювання. У Сполучених Штатах найбільш поширеними причинами опіків є відкритий вогонь (44%), кипляча вода (33%), гарячі предмети (9%), електрика (4%) і хімічні речовини (3%). Більшість (69%) опіків трапляється вдома або на роботі (9%), і більшість з них є випадковими, 2% пов'язані з нападом сторонньої особи, і 1-2% викликані спробою самогубстваЦі джерела можуть викликати ураження дихальних шляхів та/або легенів, що відбувається приблизно у 6% випадків.

вторник, 16 сентября 2014 г.

Перша допомога

При наданні першої допомоги потерпілим важливе значення має якомога швидше нейтралізувати дію теплового агента.
Винести хворого з вогню, погасити палаючий одяг ковдрою, покривати або водою, швидко зрізати залишки одягу. Якщо є можливість, підшкірно ввести знеболюючі (промедол). В перші 15-20 хв. для зняття болі і охолодження опікової поверхні ефективніший холод (сніг, лід, струмінь холодної води, рушник або простинь, змочені холодною водою. Але при опіках більше 15-20% черезмірне охолодження небезпечне із-за можливості фібриляції шлуночків серця.
При термохімічних опіках (гарячий біктум) змиваємо бензином або керосином. На хімічний опік кислотою накл примочку із розчину лугу (питтєва сода).
Постраждалого потрібно напоїти соляно-лужною сумішшю (на 1л води 1ч.л. солі + ½ ч.л. соди). Хворі з опіками до 10%, при задовільному стані і можливості самим пересуватися направляються в травмпункт або поліклініку. Показами до стаціонарного лікування є: 1) опіки І-ІІ ступені більше 10% тіла, а також глибокі опіки.
2) опіки органів дихання, обличчя і шиї;
3) опіки китиці, стопи, великих суглобів, промежини.
4) опіки, які поєднуються з іншими видами пошкоджень, а також які на фоні супутніх захворювань серцево-судинної дихальної та ін.
Розрізняють три ступені опікового шоку.
І ступінь – легкий опіковий шок.
ІІ ступінь – важкий.
ІІІ ступінь – крайньо важкий.
Легкий опіковий шок розвивається у дорослих при загальній площі опіку не більше 20% поверхні тіла, із них глибоких опіків не більше 10%. У дітей в залежності від віку, легка ступінь може розвинутися при меншій площі опіку.
Загальний стан хворих середньої важкості, свідомість ясна, хворі спокійні. Шкіра бліда, може бути м’язовий тремор іноді озноб. Пульс доброго наповнення, 90-100 уд. за хв., ритмічний, АТ нормальний. Температура тіла нормальна або субфебрильна.



Зміни тканин

Морфологічні зміни тканин залежать від рівня їх прогрівання. Якщо воно не перевищує 600С, наступає вологий (колікваційний) некроз. При більш інтенсивному прогріванні тканин високотемпературними агентами тканини висушуються і розвивається сухий (коагуляційний) некроз.
Згубна дія електричного струму при його проходженні через тканини проявляється в електрохімічному і механічному ефектах. Ураження шкіри в місцях входу і виходу струму різні по формі і розміру в залежності від характеру контакту із токонесучими провідниками і від точкових “міток” струму до повного обвуглювання цілої кінцівки.
При проходженні електричного струму через тканини проходить переміщення іонів у клітинах, наступає коагуляція білків, утворюються гази і пара.

Що таке опіки?

Опіками називають ушкодження тканин, що виникають внаслідок дії термічних, фізичних і хімічних агентів.

Розрізняють термічні, хімічні і радіаційні опіки, а також опіки електрострумом.

Термічні опіки виникають по-різному, в залежності від джерела тепла: 1) конвекція – дія гарячої пари або газу; 2) проведення – при прямому контакті з нагрітими предметами або гарячою рідиною і 3) радіація – дія теплового випромінювання, в основному інфрачервоною частиною спектру.

Так при моментальній дії навіть дуже високих температур глибина ураження може бути не великою. В той час як довготривалий контакт з відносно низькотемпературними агентами (гаряча вода, пара) нерідко супроводжуються змертвінням не тільки шкіри, але і глибинних анатомічних структур. Інфрачервоні промені проникають у тканини на глибину до 5 мм прогріваючи їх до 500-600 С.

Згортання білка наступає при 600-700С. Епідермальні клітини гинуть при 440С на протязі 6 год.


Види опіків






Зміст

1. Класифікація опіків.

2. Морфологія і клініка опікових ран.

3. Визначення глибини і площі опіків.

4. Опікова хвороба.

5. Перша допомога потерпілим.

6. Загальне лікування опікових хворих.

7. Місцеве консервативне лікування опіків.

8. Оперативне лікування.